Перехід Югославії до нового курсу економічної політики

     У соціально-економічній історії країн Центральної та Південно-Східної Європи на середину 1950-х років припадає важливий злам. Економічний розвиток та економічна політика першої та другої половини 1950-х років помітно різняться між собою. Не становить тут винятку і Югославія, де відповідні зміни трактуються як перехід до нового економічного курсу. Це

питання є малодослідженим. У радянській та сучасній українській історіографії воно взагалі не розглядалося, хоча зміни в економічній по-

літиці 1955–1956 рр. становлять важливу віху в модернізаційному процесі югославського суспільства.

     Певну увагу новому курсу приділила югославська історіографія. Так, перехід до нового економічного курсу розглядався в офіційному “Нарисі історії Союзу комуністів Югославії”1. Із професійних югославських істориків цієї проблеми торкався Б.Петранович, однак у його підході простежується відчутний вплив офіційної історіографічної версії2. Як наслідок в югославській історіографії економічне становище, що склалося напередодні зміни курсу, охарактеризоване як загострення труднощів, тобто так, як і в тодішніх партійних документах. Соціальної кризи, що передувала переходу, історіографія не констатує. Сам перехід розглядався як лінійний процес, за принципом “партія вирішила”. Боротьба в лавах правлячої бюрократії та вплив зовнішніх чинників на впровадження нового курсу теж залишилися поза увагою. І взагалі сам новий курс виглядав як добра воля партії і її бажання поліпшити людське життя.

     Уже в 1950 р. така економічна політика призвела до соціально-економічної кризи. Держава змогла її подолати, вживши нові методи управління економікою, але сутність економічної політики від цього б не змінилася. Тому вже в 1955 р. в югославському суспільстві з’явилися ознаки нової кризи. Перші передкризові симптоми виникли ще восени 1954 р. Вони полягали у зростанні цін, надмірному і неконтрольованому

збільшенні капіталовкладень, падінні життєвого рівня городян і несподіваному збагаченні селян. У 1955 р. всі ці тенденції набули ще більшого вияву. З усіх роздрібних цін протягом 1955 р. особливо зросли ціни сільськогосподарських товарів – на 24%. Більш ніж у 1,5 раза подорожчало паливо, на 10,5–11,5% − ціни на послуги, на 8–10% −

тютюн, на 6,3–6,6% − на промислові товари4. В результаті в першій половині 1955 р. реальні доходи робітників зменшилися на 13% порівняно з середнім рівнем 1954 р. і виявилися нижчими, ніж у 1951 р.5 Натомість, помітно підвищився рівень доходів селян. 

     Грошові надходження як від власного господарст-ва, так і від діяльності за його межами зросли в них на 31%6. Оскільки потреби в сільськогосподарських продуктах селяни задовольняли переважно за рахунок власного виробництва, збільшення цін не мало суттєвого нейтралізуючого впливу на ріст їх реальних доходів.

     Поштовхом до зміни економічної політики в Югославії стала соціально-економічна криза 1955–1956 рр., що була закономірним наслідком господарської політики попередніх років. Перехід до нового економічного курсу охопив в Югославії приблизно 16 місяців з вересня 1955 до грудня 1956 р. Початковий етап переходу – це формулювання принципів нової політики та впровадження стабілізаційних заходів. Він тривав до березня 1956 р. З квітня до жовтня 1956 р. у впровадженні нового курсу настала пауза. А на листопад – грудень 1956 р. припадає час остаточного впрова-

дження нової економічної політики. Тобто вирізняються два якісних стрибки.

Необхідно відзначити, що в обох випадках кожному якісному стрибку передує вияв незадоволення працюючих мас, посилення соціальної напруги в Югославії, а в другому випадку – ще й у сусідніх з нею країнах. Отже, саме загострення внутрішньої боротьби дало змогу трудящим скинути з себе тягар “старої” економічної політики і відчути суттєве поліпшення умов свого існування. І це є найважливіший урок, який випливає з історії переходу Югославії до нового курсу економічної політики.